Вже прохолодні вересневі ночі

Ідуть на зміну літньої пори.

Обійми відкриваєш ти охоче

Для життєрадісної дітвори.

Ми познайомились - тобі було п'ять років,

Ти вже тоді красунею була.

В роботі непомітно крок за кроком

Уже ти чверть століття прожила.

Це ти мене професії навчила,

Дала безмежне озеро ідей,

Дала пораду,  аби я любила

Однаково усіх своїх дітей.

Ми кожен день з тобою зустрічались,

Та не спинити невгамовний час.

Разом з тобою від душі сміялись,

А також гірко плакали не раз. 

Сьогодні першокласників вітаєш,

Що злякано заходять на поріг.

Одних стрічаєш, інших проводжаєш,

Бо школа - то життя невпинний біг.

Люблю тебе, буденну і святкову,

Люблю тебе і влітку, й восени, 

Як з кожним учнем ти ведеш розмову,

А потім кольорові бачиш сни.

Вже 20 років ти зі мною,

Твій досвід в душі ношу,

Ціную, горжусь тобою

І дуже тебе прошу:

У вирі життя бурхливому

Ти встояти намагайся,

Була ти для мене єдиною,

Єдиною і залишайся.