Вже прохолодні вересневі ночі

Ідуть на зміну літньої пори.

Обійми відкриваєш ти охоче

Для життєрадісної дітвори.

Ми познайомились - тобі було п'ять років,

Ти вже тоді красунею була.

В роботі непомітно крок за кроком

Уже ти чверть століття прожила.

Це ти мене професії навчила,

Дала безмежне озеро ідей,

Дала пораду,  аби я любила

Однаково усіх своїх дітей.

Ми кожен день з тобою зустрічались,

Та не спинити невгамовний час.

Разом з тобою від душі сміялись,

А також гірко плакали не раз. 

Сьогодні першокласників вітаєш,

Що злякано заходять на поріг.

Одних стрічаєш, інших проводжаєш,

Бо школа - то життя невпинний біг.

Люблю тебе, буденну і святкову,

Люблю тебе і влітку, й восени, < ... Читати далі »

В моєму житті є три великих кохання: незаперечне перше місце - це моя сім'я, чоловік Олександр та двоє діток Руслан і Мирослава; друге  - моя робота і  третє - поезія. Саме поезії я й присвячую матеріали свого блогу.

Поезії душа завжди відкрита.

В буденності холодній і жорстокій

Мене рятують вірші як молитва,

Читаю, і на душу сходить спокій.

                           В. Іващенко

Якось, безцільно блукаючи тенетами "всесвітньої павутини", наткнулася на вірші Віталія Вадимовича Іващенка і вони мене зачарували. Його вірші прості і зрозумілі. Всім, хто захоплюється щирою і справжньою українською поезією рекомендую почитати його твори.

... Читати далі »